А наступним етапом "Розвитку фортифікацій на території України" стали донжони

Замки-донжони представляють собою укріплену вежу. Будували його на узвишші, оточували частоколом або кам'яним муром, а іноді і ровом. З розвитком військової архітектури донжон став цитаделлю замку, що стоїть окремо вежею в самому недоступному місці фортеці, головним притулком під час нападу ворога. В Європі вони з'являються ще в ХІ ст, а на території України в перв. підлога. ХIV ст.

Вхід до вежі був тільки один. Його підіймали над рівнем землі і влаштовували сходи або навіть рів з підйомним мостом, щоб нападники не могли використовувати таран. Кімната відразу після входу іноді використовувалася для роззброєння відвідувачів, адже донжон - це свята святих замку, не можна було допустити можливість проникнення в нього озброєного ворога. Також тут розташовувалася варта. Збоку в стіні влаштовували альков з невеликою наскрізний дірою, яка використовувалася в якості туалету. Подібний пристрій був на кожному поверсі. У підвалі вежі зберігали продукти, а також це було одне з найбезпечніших місць для зберігання скарбів знаті. Однак були у нього і більш прозаїчні функції - тут також розташовувалися камери ув'язнених і зливна яма. На другому поверсі влаштовували хол для зустрічей і бенкетів. Так як площі приміщень були невеликі, то кухня найчастіше знаходилася за межами донжона. Також тут або поверхом вище була невелика каплиця. Як правило, на території кожної фортеці була своя церква, але господарі замку і їх титуловані гості могли молитися окремо. На самому верхньому поверсі розташовувалися кімнати пана замку і його наближених. Тобто вони були максимально віддалені від входу в башту, щоб забезпечити їм найкращий захист. Над спальнею панів був безпосередньо дах, по колу якого йшла галерея для варти, іноді пристроювалися додаткові маленькі вежі.

Прикладом такого типу замків є Середнянський замок, розташований в селищі міського типу Середнє Ужгородського району Закарпатської області.

Заснований орденом тамплієрів ще у ХІІ столітті. Вони використовували замок як митний пост, а деколи як місце стояння невеликих гарнізонів війська. Це єдиний замок Закарпаття, в якому в незакінченому виді збереглись риси романського стилю. Нині він хоча по праву й вважається однією з головних пам'яток Закарпаття, перебуває в жалюгідному стані недоглянутого румовища.

Середнянський замок утворює всього лиш одна чотирикутна могутня кам'яна башта-донжон — головна й найхарактерніша ланка романської середньовічної твердині, прообразом якої були давньоримські прикордонні сторожові вежі на Рейні та Дунаї.

Спочатку донжон Середнянського замку був триярусним з балковим міжповерховим перекриттям. Кладка стін башти — кам'яна бутова. Для більшої міцності кути башти з зовнішньої боку викладені кам'яними квадратами, а стіни з обох боків акуратно облицьовані відшліфованим каменем, що не тільки підсилювало міцність стін башти, але й значно пом'якшувало суворість споруди. Висота башти сягає 20 метрів, а товщина стін — 2,6 метрів.

Вхід у башту-донжон з метою безпеки був розміщений на рівні другого ярусу по центру східної стіни. До нього вела з боку двору дерев'яна драбина, яка при необхідності (небезпеці) легко демонтувалась, а то й спалювалась. Другий ярус утворювали три приміщення. В одному з них були сходи, які вели на третій ярус. Перекриття між другим і третім ярусами було плоске на дерев'яних балках. Стіни третього ярусу збереглися фрагментарно. З другого поверху ще одні білокам'яні сходи, фрагменти яких були виявлені під час недавніх археологічних робіт, вели на перший ярус. В першому ярусі було два приміщення — «східне» та «західне», розміри яких 11,2 × 6 м. Посередині стіни, що розділяє приміщення й має товщину 1,3 м, є пройма для дверей завширшки 80 см. Неподалік «дверей» у підлозі «східного» приміщення видно яму, засипану камінням. Вірогідно тут був колодязь

А відтепер ще однією рубрикою нашого блогу стане "Розвиток фортифікацій на території України"!

Дерев'яні укріплення з'являються на території України в епоху Київської Русі в ІХ-ХІ ст. для захисту державних кордонів. При відсутності вогнепальної зброї і слабкому застосуванні важких облогових машин дерев'яні стіни були достатнім захистом проти нападів. Міські укріплення складалися з таких елементів: рів, міські стіни і забрала на стіні - паркан з дерев'яних брусів, які захищали городян від ворожих стріл і каменів; вал, зазвичай піднімався безпосередньо над ровом і нерідко насипаний із землі, взятої при виїмці рову. Стіни зміцнювалися вежами іноді на кам'яному фундаменті. У великих містах зміцнення складалася з внутрішньої фортеці, дитинця і зовнішніх укріплень. У місто вели ворота, кількість яких залежала від розмірів поселення. У великих центрах в межі міста поступово включалися міські передмістя, оточені легкими укріпленнями у вигляді частоколу, поставленого на невисокому валу. Подібне зміцнення називалося «острогом».

Фортеця зазвичай будувалася на природному узвишші, найчастіше на мисі при впадінні однієї річки в іншу.

Свою розповідь ми почнемо з унікальної оборонної пам'ятки Київської Русі ІХ-ХІІІ століття, що розташована у с. Урич Сколівського району Львівської області.

Неповторність Тустані полягає не лише у її природних особливостях, хоча скеля сама по собі вражає. Унікальність Тустані полягає ще й у можливості точного (90%) відтворення дерев’яної забудови, що існувала на скелях. Річ у тім, що будівничі, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Дерева давно немає, а сліди в камені збереглися. Місто-фортецю Тустань творить комлекс скель Камінь, Острий Камінь, Мала Скеля, Жолоб та скелі, які прилягають до хребта Воронового.

Дослідженя фортеці Тустань розпочалося у 1971 році під проводом художника та археолога Михайла Рожка. Саме завдяки його роботам можна уявити, як виглядала руська твердиня.

Із Закарпаття помандруємо до Львівщини, а саме до Олеського замку, що в Буському районі. Є тут, звісно, свої привиди, але не про них мова. Цей замок особливо визначний для поляків, бо тут у 1629 році народився майбутній король Польщі Ян ІІІ Собеський. І от саме з про його народження є дуже цікава легенда.

Кажуть, мати народжувала майбутнього полководця під час грози. Але ще більш драматично те, що в цей самий час на замок напали татари. І от коли бабка-повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, вдарив грім. В результаті стіл тріснув, а баба оглухла. Тоді це пояснили як пророцтво: немовля має стати особливою людиною.