А наступним етапом "Розвитку фортифікацій на території України" стали донжони

Замки-донжони представляють собою укріплену вежу. Будували його на узвишші, оточували частоколом або кам'яним муром, а іноді і ровом. З розвитком військової архітектури донжон став цитаделлю замку, що стоїть окремо вежею в самому недоступному місці фортеці, головним притулком під час нападу ворога. В Європі вони з'являються ще в ХІ ст, а на території України в перв. підлога. ХIV ст.

Вхід до вежі був тільки один. Його підіймали над рівнем землі і влаштовували сходи або навіть рів з підйомним мостом, щоб нападники не могли використовувати таран. Кімната відразу після входу іноді використовувалася для роззброєння відвідувачів, адже донжон - це свята святих замку, не можна було допустити можливість проникнення в нього озброєного ворога. Також тут розташовувалася варта. Збоку в стіні влаштовували альков з невеликою наскрізний дірою, яка використовувалася в якості туалету. Подібний пристрій був на кожному поверсі. У підвалі вежі зберігали продукти, а також це було одне з найбезпечніших місць для зберігання скарбів знаті. Однак були у нього і більш прозаїчні функції - тут також розташовувалися камери ув'язнених і зливна яма. На другому поверсі влаштовували хол для зустрічей і бенкетів. Так як площі приміщень були невеликі, то кухня найчастіше знаходилася за межами донжона. Також тут або поверхом вище була невелика каплиця. Як правило, на території кожної фортеці була своя церква, але господарі замку і їх титуловані гості могли молитися окремо. На самому верхньому поверсі розташовувалися кімнати пана замку і його наближених. Тобто вони були максимально віддалені від входу в башту, щоб забезпечити їм найкращий захист. Над спальнею панів був безпосередньо дах, по колу якого йшла галерея для варти, іноді пристроювалися додаткові маленькі вежі.

Прикладом такого типу замків є Середнянський замок, розташований в селищі міського типу Середнє Ужгородського району Закарпатської області.

Заснований орденом тамплієрів ще у ХІІ столітті. Вони використовували замок як митний пост, а деколи як місце стояння невеликих гарнізонів війська. Це єдиний замок Закарпаття, в якому в незакінченому виді збереглись риси романського стилю. Нині він хоча по праву й вважається однією з головних пам'яток Закарпаття, перебуває в жалюгідному стані недоглянутого румовища.

Середнянський замок утворює всього лиш одна чотирикутна могутня кам'яна башта-донжон — головна й найхарактерніша ланка романської середньовічної твердині, прообразом якої були давньоримські прикордонні сторожові вежі на Рейні та Дунаї.

Спочатку донжон Середнянського замку був триярусним з балковим міжповерховим перекриттям. Кладка стін башти — кам'яна бутова. Для більшої міцності кути башти з зовнішньої боку викладені кам'яними квадратами, а стіни з обох боків акуратно облицьовані відшліфованим каменем, що не тільки підсилювало міцність стін башти, але й значно пом'якшувало суворість споруди. Висота башти сягає 20 метрів, а товщина стін — 2,6 метрів.

Вхід у башту-донжон з метою безпеки був розміщений на рівні другого ярусу по центру східної стіни. До нього вела з боку двору дерев'яна драбина, яка при необхідності (небезпеці) легко демонтувалась, а то й спалювалась. Другий ярус утворювали три приміщення. В одному з них були сходи, які вели на третій ярус. Перекриття між другим і третім ярусами було плоске на дерев'яних балках. Стіни третього ярусу збереглися фрагментарно. З другого поверху ще одні білокам'яні сходи, фрагменти яких були виявлені під час недавніх археологічних робіт, вели на перший ярус. В першому ярусі було два приміщення — «східне» та «західне», розміри яких 11,2 × 6 м. Посередині стіни, що розділяє приміщення й має товщину 1,3 м, є пройма для дверей завширшки 80 см. Неподалік «дверей» у підлозі «східного» приміщення видно яму, засипану камінням. Вірогідно тут був колодязь