Відкриває
наш марафон дуже таємничий Замок Паланок, що в місті Мукачеве на
Закарпатті. Окрім легенд про підземні ходи, тут можна почути і про хранительку
замку, яка три роки відбивала облогу, і про княгиню Софію Баторі, яка пила
людську кров та купалася в крові молодих дівчат і про багато іншого.
Але сьогодні ми розкажемо легенду про замкову криничку. Її задумав вирити
там князь Федір Корятович (1396-1414). Зважаючи на те, що замок стоїть на
високій горі і знаряддя праці в той час були примітивними, ідея з криницею була
практично нездійсненна. За легендою, її рили дуже довго, а води все не було.
Історія повторювалася з дня у день, а від цих копальних робіт замкові
загрожувало руйнування. Коли князь Корятович не на жарт захвилювався, до нього
прийшов чорт і запропонував «допомогу». Угода була така: в обмін на заповнення
водою – мішок золота.
Князь радий би
був пристати на пропозицію, але казна виявилася порожньою. З відчаю
запропонував душу, але чорт відмовився: хотів лише грошей. Цю розмову підслухав
один із лицарів князя і придумав, як можна обдурити лихого. Мовляв, мішок
золота – поняття неоднозначне. Він може бути великим, може бути маленьким – але
це все одно мішок золота. Так і зробили: вкинули у міх дві останні золоті
монети і віддали чортові. Нечистий обурився і сказав: «Все одно води пити не
будете!». На цих словах стрибнув у криницю. Кажуть, що з тих пір чути з глибини
якісь звуки. То чорт виє від розпачу, що його обдурили.