воскресенье, 15 мая 2016 г.

Легенда о Белой Пани Подгорецкого замка


С именем Северина Жевуского связана самая таинственная и захватывающая из всех многочисленных легенд Подгорецкого замка – легенда о Белой Пани.
...ясным днём подъехала роскошная, запряженная шестёркой лоснящихся, в богатой упряжи лошадей,  карета графа Северина Жевуского, нового владельца Подгорецкого замка. Вся замковая челядь собралась возле ворот, пришли даже крестьяне из окрестных деревень – посмотреть на своего нового хозяина. Вышел из кареты граф – глянул на склонившуюся толпу – и словно ледяной ветер пронёсся от мрачного взгляда  ясновельможного пана, но вот, словно весеннее дыхание растопило ледяную стужу, – то вслед за Северином Жевуским ступила на Подгорецкую землю его молодая жена Мария, или, как ласково называли её дома, - Марушка. И от её ласковой улыбки и доброго взгляда ярче засияло солнце, заулыбались в ответ люди, возглас восхищения пронёсся над толпой: «Пресветлая пани! Милосердная пани!» 
И не ошиблись люди: доброй и милосердной оказалась их госпожа, помогала нищим и убогим, лечила больных, а то и улыбкой и добрым словом одарит – и словно душу согреет, а что больше всего любила одеваться в белые платья, то и прозвали её «Белая Пани». А вот с хозяином не повезло, так не повезло: то мрачен и нелюдим был граф Северин, надолго спускался в мрачное сырое и холодное подземелье, то вдруг созывал гостей со всей округи – и роскошные пиры сменяли дикую охоту. Но самое страшное, что слухи, кровь леденящие поползли о графе, мол, чёрный колдун он, а в подземелье у него снадобья варятся  колдовские, а тут ещё и молодые девушки из окрестных сёл пропадать бесследно стали – не иначе дело рук пана. Конечно, у страха глаза велики, но правдой было то, что, обучаясь в Вене, увлёкся Северин алхимией, да так, что ни о чём другом и думать не мог, как только о том, как в золото превращать металлы и как изобрести эликсир вечной молодости и бессмертия, а в подземелье замка он устроил алхимическую лабораторию.
Проходили годы, дела графа шли всё хуже и хуже – золота получить не удавалось, а содержание замка требовало больших расходов, с эликсиром молодости – и того прискорбнее: почернел граф, глубокие морщины избороздили его хмурое лицо, высохли и пожелтели руки, будто все силы высосали его опыты в холодном и сыром подземелье. А вот над женой его, Марией, казалось, не властны были годы – всё такой же молодой прекрасной оставалась Белая Пани. И мрачная ревность терзала Северина, когда он видел, какими восхищёнными взглядами провожают Марию молодые вельможные паны, как склоняются над её рукой, пытаются заглянуть в её ясные очи. Но не от большой любви ревновал супругу свою граф, да и любить Северин не был способен, женился из-за большого приданого, которое дали за Марией её родители, а страшная зависть пожирала его сердце. А ещё закралось подозрение, что графине известен секрет напитка вечной молодости, но не желает она поделиться им с мужем.
И вот как-то глубокой ночью приказал граф своим пахолкам схватить графиню и тайно привести в подземелье. Стал выпытывать Северин тайну молодости супруги, грозя ей страшными мучениями. Удивилась Мария: нет здесь никакой тайны – любить надо мир и людей, дарить свою доброту и участие другим – и тебе воздастся сторицею. Да уж как мог граф понять это и поверить, что всё так просто и нет никакого колдовского зелья?! Приказал граф прислужникам отвести Марию в самое дальнее подземелье и замуровать живой в стене. Содрогнулась графиня от такого ужаса и прокляла она весь род мучителя своего: «Сколько ступеней я пройду к месту моей жуткой казни, пусть через столько род твой угаснет». Ступенек было четыре, и через четыре поколения угас род Жевуских.
А с той поры в день смерти графини, стали люди видеть призрак Белой Пани – женщины, одетой в белое длинное платье. Бродит призрак вокруг замка, и странные звуки разносятся по пустынным окрестностям, отдаваясь эхом в руинах костёла, то ли песня и смех слышится – радуется графиня упадку и разрушению, то ли рыдания – оплакивает госпожа Подгорецкого замка свою страшную безвременную гибель. 

#castle #travel #ua #kharkov #history #замкиУкраїни #УкраїнаКраща #подорожуй #ПідгорецькийЗамок

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 
Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.
Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.
Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.
Довідки за тел.: (057) 700-35-79


Сидорів. Замок-корабель (Тернопільська область) 



Замок-корабель, стоїть на високому пагорбі. З трьох сторін його омиває невелика річка Сухостав. Побудовав замок Марцін Калиновський (Marcin Kalinowski) (1605 - 1652)  чернігівський воєвода, з родини Калиновських, гербу Калинова (Calinowa), в сорокових роках XVII століття. Схожий замок був збудований і в Гусятині, який не зберігся.
 Замок планувався і був збудований як оборонна твердиня - резиденція. Будова витягнута з півночі на південь, відповідно рел'єфу пагорба.  Довжина замку з півдня на північ 178 метрів, а з заходу на схід, 30 метрів.
На кожній стіні фортеці було збудовано по чотири напівкруглі оборонні вежі. Стрільниці стін замку були у три яруси з бійницями для ведення перехресного вогню. У північній частині замку знаходилися: палац, житлові та господарські будівлі, та каземати.
Південно-східна частина замку зруйнована повністю. Найкраще збереглася північна частина замку, де височить двоярусна трикутна в плані і заокруглена ззовні вежа - парус. В стінах, що йдуть з двох сторін від башти збереглися вбудовані напівкруглі двохярусні оборонні вежі. Збереглися і фрагменти стін палацу та господарських споруд.
В південно-східній частині найкраще збереглася південна бастія, двоярусна напівкругла, з в"їздною аркою. Над аркою знаходиться камяна дошка з написом латиною про історію заснування та будівництва твердині.
Замок був сильно зруйнований турками в 1672 році.
Наступним власником Сидорова був син ще одного Марціна, з родини Калиновських, Людвіг Калиновський (Ludwik Kalinowski) (н/в-1765 р.) - писарь коронний, вінницький староста. По його смерті, Сидорів отримала в спадок його донька від першого шлюбу,Текла (Tekla).  Далі маєток ще декілька разів перепродувався. Останнім власником Сидорова був Юзеф Пейгерт, предки якого походили з Курляндії.
  Пейгерти, в 1780 році, застали вже руїни замку, які було практично неможливо відбудувати. Тому, близько 1840 року Юзеф Пейгерт збудував в Сидорові новий палац, від якого залишилися лише пивниці в чистому полі. При бажанні їх можна знайти.

З півдя, перед замком, по рельєфу місцевості можна здогадатися, що тут були  ще якісь оборонні споруди.  Від них залишився ледь помітний слід. У замку досить затишно і спокійно. Напевно це найбільш романтичні та живописні руїни.
#ua #travel #weekend #castle #Україна #Тернопіль

























Руїни замку в Губкові (Рівненська область) 

У селі Губків на високому березі річки Случ стоять руїни замку 15 століття. Незважаючи на те, що історики описують його як один з найнеприступніших, практично всі згадки про замок пов'язані з роками, коли його хтось захоплював. У 1504 році - татари, у 1596 - під час повстання Наливайка, у 1704 - військо Петра I, а остаточно, у 1708 році, його зруйнували шведи. З тих пір залишилися самі руїни. З того часу він і руйнується повільно але невпинно. Існує навіть легенда, що стіни досі не впали, тому що під час його будівництва у цемент кидали курячі яйця, які збирали у вигляді податку з населення. З цього історично насиченого місця видно чудові панорами на річку Случ. А сама місцевість знаходиться на території Надслучанського регіонального ландшафтного парку, де все квітне саме зараз, навесні.


















Про цей, а також про інші замки України Ви можете дізнатись відвідавши нашу фотовиставку! 
Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 
Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.
Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.Довідки за тел.: (057) 700-35-79