Відкриває наш марафон дуже таємничий Замок Паланок, що в місті Мукачеве на Закарпатті. Окрім легенд про підземні ходи, тут можна почути  і про хранительку замку, яка три роки відбивала облогу, і про княгиню Софію Баторі, яка пила людську кров та купалася в крові молодих дівчат і про багато іншого.

Але сьогодні ми розкажемо легенду про замкову криничку. Її задумав вирити там князь Федір Корятович (1396-1414). Зважаючи на те, що замок стоїть на високій горі і знаряддя праці в той час були примітивними, ідея з криницею була практично нездійсненна. За легендою, її рили дуже довго, а води все не було. Історія повторювалася з дня у день, а від цих копальних робіт замкові загрожувало руйнування. Коли князь Корятович не на жарт захвилювався, до нього прийшов чорт і запропонував «допомогу». Угода була така: в обмін на заповнення водою – мішок золота.

Князь радий би був пристати на пропозицію, але казна виявилася порожньою. З відчаю запропонував душу, але чорт відмовився: хотів лише грошей. Цю розмову підслухав один із лицарів князя і придумав, як можна обдурити лихого. Мовляв, мішок золота – поняття неоднозначне. Він може бути великим, може бути маленьким – але це все одно мішок золота. Так і зробили: вкинули у міх дві останні золоті монети і віддали чортові. Нечистий обурився і сказав: «Все одно води пити не будете!». На цих словах стрибнув у криницю. Кажуть, що з тих пір чути з глибини якісь звуки. То чорт виє від розпачу, що його обдурили.