ЛЕГЕНДА ПРО ДОВІЧНИХ ВАРТОВИХ МИКУЛИНЕЦЬКОГО ЗАМКУ

Події, що сталися в Микулинецькому замку за часів Великої вітчизняної війни вже давно перетворилися на легенду. В ті роки фашисти, що перетворили середньовічну твердиню на штаб, живцем скинули дванадцятеро військовополонених в найглибший підвал замку.

            Від тих подій місцеві мешканці не раз бачили темної ночі в замку дивне явище – наче дванадцять вогників спалахували над підвалом й, тремтячи та коливаючись у нічному повітрі, пропливали над похмурими руїнами. Недобрі чутки покотилися селом. Начебто то не можуть заспокоїтися душі загиблих солдат. Люди почали остерігатися замкового пагорбу, свідомо уникати цього місця. Зруйнований в роки війни, замок майже повністю заріс бур’яном. 

            Аж ось руїни старої твердині, як видатна пам’ятка оборонної архітектури, потрапили в поле зору серйозних науковців. До замку понаїхало безліч людей. Походжають, щось малюють, записують. Вирішили – потрібно замку охоронця, щоб зберігав стародавню твердиню від розтягування людьми на будівельний матеріал. Та селяни лише плечима стенали.

        - Та є вже в замку дванадцятеро охоронців – буркнув хтось із односельчан, - та вже таких, що жоден злодій на зазіхне. Адже до замку навіть на налигачі нікого не затягнеш.

         Науковці здивувалися, почали розпитувати та, мабуть, переповіли кому слід, бо невдовзі після їх від’їзду прибули до села працівники військкомату. Дістали вояків та забрали для поховання. Але тільки дев’ятьох, бо решта виявилася у місці, куди з військкомату полізти не наважились, боячись обвалу. Так що ті бідні троє і досі там. Так і залишилися під завалами Микулинецького замку. Довічні його вартові.

#castle #travel #ua #history #замки_України #подорожуй_Україною #Микулинецький_замок  #Дивовижна_Україна

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.

Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.

Довідки за тел.: (057) 700-35-79

ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК ТА ПРОКЛЯТТЯ „ЧОРНОЇ КНЯГИНІ”

 

            Чи не найбільше оповідей склалося про передостаннього представника роду – князя  Василя-Костянтина Костянтиновича. Не зважаючи на чисельне багатство, майже королівську владу, вплив у державі, князь Василь-Костянтин був нещасною людиною.  Як мовить легенда, більшість життя над ним тяжіло прокляття ”Чорної княгині”. Саме сімейні обставини робили князя глибоко нещасним. Він рано овдовів, пережив смерть чотирьох дітей, став свідком смертельної ворожнечі між синами; двоє старших його синів перейшли до католицизму, улюблена племінниця втратила розум. Всі сини Василя-Костянтина померли один за одним, не залишивши нащадків чоловічої статі – рід Острозьких раптово і зненацька згас на початку XVII ст. Так справдилося прокляття ”чорної княгині”.

            Хто ж вона така, та, котру в легендах називали „Чорної княгинею” або „Чорною вдовою”? Це Гальшка Острозька, єдина дочка старшого брата Василя-Костянтина – Іллі Костянтиновича. Народжена вже після смерті батька, вона відразу стала спадкоємицею багатств роду Острозьких, що й стало головною причиною трагічної долі княгині. Чоловіки билися за її руку, забуваючи про серце, в бажанні отримати маєтності роду Острозьких — некоронованих володарів Волині.

            Інтриги матері, Беати Костелецької, та дядька, Василя-Костянтина Острозького, призвели до того, що Гальшка була тричі одружена, й зі всіма своїми статками віддана за старого й жорстокого князя Лукаша Гурку. Останній заточив молоду дружину в похмурий замок, де нещасна княжна 14 років вимушена була провести в самотності й повній ізоляції. Саме тут і народилася легенда про ”Чорну княгиню”. 

            І лише після смерті Гурки вдова покинула замок у Шамотулах та повернулася на Батьківщину, де підписала акт про передачу власних маєтностей у володіння дядька. Отже, у довготривалій боротьбі за родове гніздо князь Василь-Костянтин все ж таки переміг. Але якою ціною? Трагічною долею Гальшки Острозької, здоров’я якої було підірване трагічним життям і мурами шамотульських веж.

            Наприкінці життя вона зовсім втратила розум і доживала на утриманні Василя-Костянтина Острозького. Залишок років вона постійно згадувала винуватців свого трагічного життя – чоловіка, матір і рідного дядька. На той час і Беата Костелецька, і Лукаш Гурка вже були в могилах. А от князь Василь-Костянтин.... Йому суджено було прожити довге життя – більш ніж 80 років та пережити майже всіх своїх синів, що не залишили після себе нащадків чоловічої статі.

            За легендою, постаті Гальшки та князя Василя-Костянтина й досі не можуть залишити стін родинного замку. Частіше зустрічається нещасна княжна – у замкових залах і переходах можна почути ледь уловимі жіночі кроки, сміх. Інколи донесеться приємний запах старовинних парфумів. А потім – наче щось важке впаде на підлогу, і все зникне. Старий князь лише важкими кроками, що долинають із зачинених приміщень, нагадує про себе.

#castle #travel #ua #history #замки_України #подорожуй_Україною #Острозький_замок #Дивовижна_Україна

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.

Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.

Довідки за тел.: (057) 700-35-79

ЛЕГЕНДА ПРО ОБОРОНУ БУШАНСЬКОЇ ФОРТЕЦІ

На широкому плато, між ріками Мурафою та Бушанкою стирчить одинока вежа. Це все, що залишилось від колись могутньої бушанської фортеці, яку сучасники називали малим Кам’янцем.

Фортеця була оборонною, довелося пережити їй багато наступів і облог. Але страшні події 1654 року були останніми в житті замку.

За часів визвольної боротьби українського народу проти шляхти до Буші підійшли польські війська та взяли замок в облогу. На чолі козацької залоги став сотник Зависний, в якого була вродлива дружина – Мар’яна. Покохав ту Мар’яну якийсь панич. Ще до початку облоги вмовляв тікати з ним і скарби з фортеці взяти, та вона не погодилась. І коли почалася облога та ворог підступив до мурів, вона взяла всі скарби, які збереглися, зашила у волов’ячі шкури та закопала там, де Бушанка стікає в Мурафу.

Довго тривав бій. Польським жовнірам вдалося винищити більшу частину нечисельної козацької залоги, загинув і сотник Зависний. Та фортеця не здавалася, оборону очолила вдова сотника Мар’яна. Вона з місцевими, серед котрих переважно були жінки та діти, боролася до останнього проти нападників. Коли поляки увійшли в фортецю, живі люди сховалися у вежі. Дочекавшись коли максимальна кількість ворога опиниться біля вежі, Мар’яна збігла в льохи, де були бочки з порохом Івана Богуна і підірвала їх. Так ціною власного життя, народ довів – краще смерть, ніж неволя.

Дуже лютували вороги, шукаючи скарби, проте не знайшли. А коли пішов ворог з Буші, люди поховали Мар’яну на території зруйнованого замку.

Місто було знищене повністю. З того часу нічого не відновлювалося, окрім вежі, що стоїть сумною свічкою, нагадуючи про трагічні події тих часів.

#castle #travel #ua #history #замки_України #подорожуй_Україною #Бушанська_фортеця #Дивовижна_Україна

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.

Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.

Довідки за тел.: (057) 700-35-79

Легенда о Белой Пани Подгорецкого замка

С именем Северина Жевуского связана самая таинственная и захватывающая из всех многочисленных легенд Подгорецкого замка – легенда о Белой Пани.
...ясным днём подъехала роскошная, запряженная шестёркой лоснящихся, в богатой упряжи лошадей,  карета графа Северина Жевуского, нового владельца Подгорецкого замка. Вся замковая челядь собралась возле ворот, пришли даже крестьяне из окрестных деревень – посмотреть на своего нового хозяина. Вышел из кареты граф – глянул на склонившуюся толпу – и словно ледяной ветер пронёсся от мрачного взгляда  ясновельможного пана, но вот, словно весеннее дыхание растопило ледяную стужу, – то вслед за Северином Жевуским ступила на Подгорецкую землю его молодая жена Мария, или, как ласково называли её дома, - Марушка. И от её ласковой улыбки и доброго взгляда ярче засияло солнце, заулыбались в ответ люди, возглас восхищения пронёсся над толпой: «Пресветлая пани! Милосердная пани!» 
И не ошиблись люди: доброй и милосердной оказалась их госпожа, помогала нищим и убогим, лечила больных, а то и улыбкой и добрым словом одарит – и словно душу согреет, а что больше всего любила одеваться в белые платья, то и прозвали её «Белая Пани». А вот с хозяином не повезло, так не повезло: то мрачен и нелюдим был граф Северин, надолго спускался в мрачное сырое и холодное подземелье, то вдруг созывал гостей со всей округи – и роскошные пиры сменяли дикую охоту. Но самое страшное, что слухи, кровь леденящие поползли о графе, мол, чёрный колдун он, а в подземелье у него снадобья варятся  колдовские, а тут ещё и молодые девушки из окрестных сёл пропадать бесследно стали – не иначе дело рук пана. Конечно, у страха глаза велики, но правдой было то, что, обучаясь в Вене, увлёкся Северин алхимией, да так, что ни о чём другом и думать не мог, как только о том, как в золото превращать металлы и как изобрести эликсир вечной молодости и бессмертия, а в подземелье замка он устроил алхимическую лабораторию.
Проходили годы, дела графа шли всё хуже и хуже – золота получить не удавалось, а содержание замка требовало больших расходов, с эликсиром молодости – и того прискорбнее: почернел граф, глубокие морщины избороздили его хмурое лицо, высохли и пожелтели руки, будто все силы высосали его опыты в холодном и сыром подземелье. А вот над женой его, Марией, казалось, не властны были годы – всё такой же молодой прекрасной оставалась Белая Пани. И мрачная ревность терзала Северина, когда он видел, какими восхищёнными взглядами провожают Марию молодые вельможные паны, как склоняются над её рукой, пытаются заглянуть в её ясные очи. Но не от большой любви ревновал супругу свою граф, да и любить Северин не был способен, женился из-за большого приданого, которое дали за Марией её родители, а страшная зависть пожирала его сердце. А ещё закралось подозрение, что графине известен секрет напитка вечной молодости, но не желает она поделиться им с мужем.
И вот как-то глубокой ночью приказал граф своим пахолкам схватить графиню и тайно привести в подземелье. Стал выпытывать Северин тайну молодости супруги, грозя ей страшными мучениями. Удивилась Мария: нет здесь никакой тайны – любить надо мир и людей, дарить свою доброту и участие другим – и тебе воздастся сторицею. Да уж как мог граф понять это и поверить, что всё так просто и нет никакого колдовского зелья?! Приказал граф прислужникам отвести Марию в самое дальнее подземелье и замуровать живой в стене. Содрогнулась графиня от такого ужаса и прокляла она весь род мучителя своего: «Сколько ступеней я пройду к месту моей жуткой казни, пусть через столько род твой угаснет». Ступенек было четыре, и через четыре поколения угас род Жевуских.
А с той поры в день смерти графини, стали люди видеть призрак Белой Пани – женщины, одетой в белое длинное платье. Бродит призрак вокруг замка, и странные звуки разносятся по пустынным окрестностям, отдаваясь эхом в руинах костёла, то ли песня и смех слышится – радуется графиня упадку и разрушению, то ли рыдания – оплакивает госпожа Подгорецкого замка свою страшную безвременную гибель. 

#castle #travel #ua #kharkov #history #замкиУкраїни #УкраїнаКраща #подорожуй #ПідгорецькийЗамок

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.

Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.

Довідки за тел.: (057) 700-35-79

Сидорів. Замок-корабель (Тернопільська область) 

Замок-корабель, стоїть на високому пагорбі. З трьох сторін його омиває невелика річка Сухостав. Побудовав замок Марцін Калиновський (Marcin Kalinowski) (1605 - 1652)  чернігівський воєвода, з родини Калиновських, гербу Калинова (Calinowa), в сорокових роках XVII століття. Схожий замок був збудований і в Гусятині, який не зберігся.

 Замок планувався і був збудований як оборонна твердиня - резиденція. Будова витягнута з півночі на південь, відповідно рел'єфу пагорба.  Довжина замку з півдня на північ 178 метрів, а з заходу на схід, 30 метрів.

На кожній стіні фортеці було збудовано по чотири напівкруглі оборонні вежі. Стрільниці стін замку були у три яруси з бійницями для ведення перехресного вогню. У північній частині замку знаходилися: палац, житлові та господарські будівлі, та каземати.

Південно-східна частина замку зруйнована повністю. Найкраще збереглася північна частина замку, де височить двоярусна трикутна в плані і заокруглена ззовні вежа - парус. В стінах, що йдуть з двох сторін від башти збереглися вбудовані напівкруглі двохярусні оборонні вежі. Збереглися і фрагменти стін палацу та господарських споруд.

В південно-східній частині найкраще збереглася південна бастія, двоярусна напівкругла, з в"їздною аркою. Над аркою знаходиться камяна дошка з написом латиною про історію заснування та будівництва твердині.

Замок був сильно зруйнований турками в 1672 році.

Наступним власником Сидорова був син ще одного Марціна, з родини Калиновських, Людвіг Калиновський (Ludwik Kalinowski) (н/в-1765 р.) - писарь коронний, вінницький староста. По його смерті, Сидорів отримала в спадок його донька від першого шлюбу,Текла (Tekla).  Далі маєток ще декілька разів перепродувався. Останнім власником Сидорова був Юзеф Пейгерт, предки якого походили з Курляндії.

  Пейгерти, в 1780 році, застали вже руїни замку, які було практично неможливо відбудувати. Тому, близько 1840 року Юзеф Пейгерт збудував в Сидорові новий палац, від якого залишилися лише пивниці в чистому полі. При бажанні їх можна знайти.

З півдя, перед замком, по рельєфу місцевості можна здогадатися, що тут були  ще якісь оборонні споруди.  Від них залишився ледь помітний слід. У замку досить затишно і спокійно. Напевно це найбільш романтичні та живописні руїни.

#ua #travel #weekend #castle #Україна #Тернопіль

Руїни замку в Губкові (Рівненська область) 

У селі Губків на високому березі річки Случ стоять руїни замку 15 століття. Незважаючи на те, що історики описують його як один з найнеприступніших, практично всі згадки про замок пов'язані з роками, коли його хтось захоплював. У 1504 році - татари, у 1596 - під час повстання Наливайка, у 1704 - військо Петра I, а остаточно, у 1708 році, його зруйнували шведи. З тих пір залишилися самі руїни. З того часу він і руйнується повільно але невпинно. Існує навіть легенда, що стіни досі не впали, тому що під час його будівництва у цемент кидали курячі яйця, які збирали у вигляді податку з населення. З цього історично насиченого місця видно чудові панорами на річку Случ. А сама місцевість знаходиться на території Надслучанського регіонального ландшафтного парку, де все квітне саме зараз, навесні.

Про цей, а також про інші замки України Ви можете дізнатись відвідавши нашу фотовиставку! 
Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.
Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.Довідки за тел.: (057) 700-35-79

ІСТОРІЯ КОХАННЯ ЯНА III СОБЕСЬКОГО ТА МАРІЇ-КАЗИМИРИ

Найзнаменитішими мешканцями Золочівського замку, крім самого Яна III Собєського, безперечно, можна вважати його дружину Марію-Казимиру, незрівнянну француженку, яка доводила до шалу посполиту знать, губила чоловіків і кидала в огонь гніву їхніх дружин. Хто вона? Жінка-вамп чи згвалтована долею дівчина? Хитра і підступна чи просто безтямно закохана. Швидше, і те, і друге, і третє... просто яскрава представниця своєї суворої доби, яка вміло лавірувала між нескінченних пересудів, забобонів і дворових інтриг. Тринадцятирічною дівчинкою з далекого Парижа разом з почтом Марії-Людвіги, майбутньої дружини короля Владислава IV, приїхала до Польщі Марія-Казимира. Хто знав, що мине трохи часу й стане вона польською королевою, яка матиме величезний, якийсь навіть хворобливий вплив на Яна III Собєського. «Марися керує Яном, а вже Ян — Польщею», — говорили поляки. За це й, мабуть, не любили королеви з некоролівською кров’ю. Хоча й Марія на рівні з чоловіками хоробро захищала Золочівський замок, була освіченою та мудрою, їй не могли пробачити західноєвропейської орієнтації, яка значною мірою передалася й Янові, частих візитів до Парижа. В один із них вона стала кумою Людовика XIV, який хрестив її сина, королевича Якоба.

Втім, до вершин польського трону Марія-Казимира йшла довго й важко. Закоханий у француженку Ян не міг одружитися з нею, оскільки його мати Теофіла Собєська була категорично проти змішування крові свого шляхетного роду з кров’ю простолюдинки. У результаті Марія стала дружиною такого собі Яна Замійського, якому все ж таки не довелося довго тішитися подружнім життям. Безпробудне пияцтво та екзотичний і невиліковний на той час сифіліс звели його в могилу. Однак Замійський встиг передати хворобу своїй дружині, яка в свою чергу нагородила нею королівський рід. Після смерті Замійського та Теофіли закохані Марія та Ян нарешті одружуються. Проте ця процедура була потрібною хіба офіційно: вони вже взяли таємний шлюб раніше.

В останні роки життя Яна III Марія дедалі частіше усамітнюється в Золочівському замку. Однак історія мовчить, який саме характер мали ці усамітнення і чим займалась королева за відсутності чоловіка. До речі, саме з особою француженки пов’язують мистецький розквіт замку, зокрема, будівництво унікального Китайського палацу. Після смерті Яна Собєського вдова ще раз кинула в злість польську еліту. Незадоволена аж надто прохолодною реакцією королевича Якоба на смерть батька, Марія просить вірного їй Станіслава Яблоновського переписати і зробити детальний опис королівського майна, аби Якоб не зміг його розікрасти. Прохала навіть не одягати корону на голову небіжчика Яна, аби син не підкрався і не викрав її. Поховавши чоловіка, Марія- Казимира залишається фактично одна в країні, яка так і не змогла стати їй рідною. Попрощавшись із улюбленими мурами Золочівської фортеці, королівська вдова виїжджає до Італії, де невдовзі покидає світське товариство.

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.

Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.

Довідки за тел.: (057) 700-35-79

#замки #фортеці #Україна #Золочівський_замок 

ЛЕГЕНДА ХОТИНСЬКОЇ ФОРТЕЦІ

Багатьох відвідувачів Хотинської фортеці найбільше цікавить питання: „Звідки взялася пляма на мурі? Коли вона з’явилася?”. Про це легенди говорять так.....

Ця історія сталася, коли замком володіли турки. І була в турецького паші вродлива донька. Єдиним бажанням його було – видати доньку вигідно заміж, бо дуже вже жадібним був цей турецький паша. Заради багатства міг погребувати щастям дочки. Отож незабаром віднайшовся й заможний претендент на руку красуні. Не питаючись згоди, батько силою намагався видати доньку заміж.

Але дівчина вже давно кохала іншого. І не просто іншого, а християнина, чужинця, хлопця з протилежного берега річки. Коли батько дізнався про це – страшенно розлютився і наказав живцем замурувати дочку в стінах замку. Жодного слова не мовила дівчина, лише сльози по всяк час котилися по її красивому обличчю.  За легендою, вона й досі там плаче, аж на стіні видно мокру пляму, яка утворилася через ті гіркі щоденні сльози.

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.

Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.

Довідки за тел.: (057) 700-35-79

#замки #фортеці #Україна #Кременецький_замок 

Бона Сфорца д’Арагона (1494-1557) — одна з найбільш неоднозначних фігур у світовій історії. Міланська принцеса, в жилах якої текла кров Медічі і Борджіа, королева польська, друга дружина короля Сигізмунда I Старого. 

Її постать оповита великою кількістю легенд і одна з них розповідає про походження чоловічої традиції третій тост підіймати за жінок... 

Королева Бона тримала в Кременецькому замку офіцерський гарем, влаштовувала оргії за участю кількох десятків красенів — поляків, шотландців, німців. Про це повідомили її чоловікові, який наказав стратити всіх коханців. Але Бона вимолила у Жигимонта Старого прощення для 3-го, 9-го і 27-го офіцера зі списку. Саме після цієї історії пішла чоловіча традиція піднімати тости за жінок у такій послідовності! 

А якщо хочете дізнатись більше про історії та легенди замків України та їх жителів, то ласкаво просимо до нас на екскурсію!

Екскурсії починаються щогодини з 10:00. 

Інтерактивні форми роботи з відвідувачем проводяться за попереднім записом.

Проект працює з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2-го поверху.

Довідки за тел.: (057) 700-35-79

#замки #фортеці #Україна #Кременецький_замок 

Маєте бажання побачити всі замки, які збереглися на території України?
Тоді ласкаво просимо до нас на Соціокультурний проект "Дивовижна Україна: Історії та легенди замків України "

У нас Ви зможете:

•     зануритися у світ величних замків, їх могутніх володарів та прадавніх легенд;       
•     дізнатися як в Україні виникали фортифікаційні споруди;
•     отримати унікальні знання з оборонного будівництва, озброєння, та способу життя населення;
•     доторкнутися до подій, інтриг та пристрастей, що відбувалися за похмурими замковими мурами;
•     прийняти участь у квесті та віднайти заховані скарби Яреми Вишневецького.

Долучайтесь до нас у соц.мережах!
Тут: http://vk.com/amazing_ua_hdak  Ви зможете дізнатись багато цікавого та нового, переглянути фото з інтерактивних екскурсій та багато іншого!

КЛЕВАНСЬКИЙ ЗАМОК XV ст.У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Назва «Клевань» має відношення до «Коливань», що згадується в літописах 1113 року. В 1446 році князь Свидригайло віддав Клевань Михайлу Чарторийського (До речі до 1914-го року грамота про передачу зберігалася в Клеванському храмі), який в 1475 році починає тут будівництво замку на мисі Городища над річкою Стубла. Через 20 років будівництво замку в Клевані завершив його син Федір. Фортеця неодноразово піддавалася ворожим нападам. У 1652 року місто спалили татари, замок теж постраждав.

Фортеця в Клевані, побудована з цегли, на нерегулярному плані, мала 4 крила, що утворювали чотирикутник відповідно формі пагорба, з двома потужними вежами на протилежних кінцях. Товщина стін фортеці в Клевані становила 3,8 м. Одна з веж охороняла в'їзд, інша - блокувала доступ до замку Клевань з боку річки. Згодом бійниці були збільшені і перероблені на вікна. Замок Клевань, розташований на пагорбі річки Стубли, його оточували глибокі рови. До воріт вів міст над глибоким ровом, що відгородив замок від міста. Спочатку міст був підйомним, потім - стаціонарним. Протягом більше чотирьох століть Клевань була однією з резиденцій Чарторийських.

Земляні вали і дубові частоколи оточували і саме місто Клевань. А поруч з замком був зведений храм, який після численних руйнувань кожного разу відбудовувався на тому ж місці. Адам Чарторийський на руїнах православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці побудував кам'яний католицький храм Різдва Хрестового.

Чарторийські були фундаторами кількох православних монастирів в цих краях. Але згодом князі прийняли католицьку віру та перестали підтримувати православні храми, які прийшли в занепад. В результаті в 1632-му році Чарторийські передали замок Клевань католицькому ордену єзуїтів, які облаштували тут колегіум.

У 1610-му році Єжи Чарторийський побудував костел в центрі Клевані. Єжи Чарторийський був першим з родини, хто перейшов в католицизм. Костел Благовіщення, в якому була і усипальниця Чарторийських, кілька разів реставрували.

#kharkov #rivno #castle #ua #travel #weekend #history #klevan